фанатик
фана́тик
(від лат. fanaticus – несамовитий, шалений)
1. Людина, що відзначається несамовитістю, крайньою нетерпимістю до інаковіруючих, здатна на бузувірство, дикі ексцеси проти інших.
2. Переносно – особа, пристрасно захоплена якою-небудь ідеєю, думкою, віддана якимось поглядам, заняттям.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фанатик — фана́тик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фанатик — (релігійний) бузувір; (якогось діла) загорілець, пристрасний прихильник; (патріотизму) шовініст; (у політиці) екстреміст; фанат, фан. Словник синонімів Караванського
- фанатик — Загорілець, див. ярий Словник чужослів Павло Штепа
- фанатик — ФАНА́ТИК, а, ч. 1. Надзвичайно релігійна людина, що нетерпимо ставиться до інших вірувань, іновірців. Стрибайло був, як і Боболій, запеклим католицьким фанатиком, ніщо його не спиняло, ніщо і не лякало (О. Словник української мови у 20 томах
- фанатик — -а, ч. 1》 Надзвичайно релігійна людина, що нетерпимо ставиться до інших вірувань, іновірців. 2》 перен. Людина, пристрасно віддана якій-небудь справі, захоплена якоюсь ідеєю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фанатик — Фана́тик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фанатик — ФАНА́ТИК, а, ч. 1. Надзвичайно релігійна людина, що нетерпимо ставиться до інших вірувань, іновірців. Стрибайло був, як і Боболій, запеклим католицьким фанатиком, ніщо його не спиняло, ніщо і не лякало (Стор. Словник української мови в 11 томах
- фанатик — Фанатик, -ка м. Фанатикъ. Фанатика безумного сліпого. К. ПС. 74. Словник української мови Грінченка