хорда
хо́рда
(від грец. χορδή – струна)
1. матем. Відрізок, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні.
2. анат. Осьовий (становить поздовжню вісь тіла) скелет хордових тварин і людини. В більшості з них є лише в зародку.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хорда — хо́рда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- хорда — Тятива Словник чужослів Павло Штепа
- хорда — ХО́РДА, и, ж. 1. Пряма, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні. Діаметр є найбільша хорда кола. 2. анат. Осьовий скелет у вигляді пружного еластичного тяжа, спинна струна (у деяких тварин і людини). Словник української мови у 20 томах
- хорда — -и, ж. 1》 мат. Пряма, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні. 2》 анат. Осьовий скелет у вигляді пружного еластичного тяжа, спинна струна (у деяких тварин і людини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хорда — I еластична скелетна вісь хордових (напр., ланцетника); зберігається у багатьох риб протягом життя, у вищих хребетних та плазунів є лише у зародків. II відрізок прямої, що з'єднує 2 довільні точки кривої або поверхні; як-от: хорда кола (див. коло). Універсальний словник-енциклопедія
- хорда — ХО́РДА, и, ж. 1. мат. Пряма, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні. Діаметр є найбільша хорда кола. 2. анат. Осьовий скелет у вигляді пружного еластичного тяжа, спинна струна (у деяких тварин і людини). Словник української мови в 11 томах