центризм
центри́зм
(від центр)
ворожа марксизмові-ленінізмові опортуністична течія, що виникла перед 1-ю світ. війною в соціал-демократичних партіях 2-го Інтернаціоналу. Прикриваючись марксистською фразеологією, центристи прагнули затушувати й примирити суперечності між революційним марксистським і відверто опортуністичним напрямами. Маскування «лівими фразами» робило центризм, як зазначав В. І. Ленін, значно небезпечнішим і шкідливішим для робітничого руху, ніж одвертий опортунізм.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- центризм — центри́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- центризм — ЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч. Поміркована течія в рядах соціал-демократії Європи, що замінила революційну теорію класової боротьби парламентською демократією. Соціальна база і коріння центризму – робітнича аристократія і дрібнобуржуазні попутники (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- центризм — -у, ч. Течія у політиці, що займає проміжне положення між реформістською та консервативною течіями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- центризм — Центри́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- центризм — ЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч. Різновид опортунізму в робітничому русі, суть якого полягає в затушовуванні суперечностей і примиренні незгод з метою підпорядкування пролетарських інтересів інтересам дрібної буржуазії. В. І. Ленін.. викрив центризм як приховану форму соціал-шовінізму (Ком. Укр., 9, 1964, 18). Словник української мови в 11 томах