центризм
ЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч. Різновид опортунізму в робітничому русі, суть якого полягає в затушовуванні суперечностей і примиренні незгод з метою підпорядкування пролетарських інтересів інтересам дрібної буржуазії.
В. І. Ленін.. викрив центризм як приховану форму соціал-шовінізму (Ком. Укр., 9, 1964, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- центризм — центри́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- центризм — ЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч. Поміркована течія в рядах соціал-демократії Європи, що замінила революційну теорію класової боротьби парламентською демократією. Соціальна база і коріння центризму – робітнича аристократія і дрібнобуржуазні попутники (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- центризм — -у, ч. Течія у політиці, що займає проміжне положення між реформістською та консервативною течіями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- центризм — центри́зм (від центр) ворожа марксизмові-ленінізмові опортуністична течія, що виникла перед 1-ю світ. війною в соціал-демократичних партіях 2-го Інтернаціоналу. Словник іншомовних слів Мельничука
- центризм — Центри́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)