1. Словник іншомовних слів Мельничука

циркуль

ци́ркуль

(від лат. circulus – коло, круг)

1. Креслярський і вимірювальний інструмент, яким викреслюють кола або вимірюють лінії.

2. Інструмент, що ним розмічують металеві деталі.

3. Сузір’я Південної півкулі неба.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. циркуль — Колориска, див. кронциркуль Словник чужослів Павло Штепа
  2. Циркуль — Математичний інструмент для виміру і креслення окружностей, один з робочих інструментів франкмасона. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  3. циркуль — ци́ркуль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. циркуль — ЦИ́РКУЛЬ, я, ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; використовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній. Словник української мови у 20 томах
  5. циркуль — -я, ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній. || у знач. присл., розм. циркулем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. циркуль — Креслярський інструмент для креслення кола і дуги, а також для точного відмірювання, напр., за лінійкою, певних віддалей і переносу їх на креслення; різновидом ц. є кронциркуль. Універсальний словник-енциклопедія
  7. циркуль — Ци́ркуль, -куля; -кулі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. циркуль — ЦИ́РКУЛЬ, я. ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з’єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній. Словник української мови в 11 томах