циркуль
ЦИ́РКУЛЬ, я, ч.
Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; використовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній.
Ще старогрецькі математики із школи Евкліда знали фігури, які можна побудувати за допомогою циркуля та лінійки (з наук.-попул. літ.);
Всі ткачі по черзі дають роботу на розгляд .. Конторщик розглядає з лупою і циркулем (Леся Українка);
На карті було накреслено циркулем три відповідних концентричних кола (М. Трублаїні);
// у знач. присл., ци́ркулем розм. Нагадуючи формою такий інструмент.
– Та це ж не кінь, а “Лев”... – І де той “лев” – у нього задні ноги циркулем, з ока тече якась слизота, і ребра в його поверх шкури вже стирчать (Остап Вишня);
// Землемірний інструмент подібної форми.
Віддалі вимірюють різними способами: рулеткою, мірною стрічкою, землемірним циркулем (з навч. літ.);
Семен стояв із великим дерев'яним циркулем, що мав рівно два метри міри (Ю. Яновський).
△ (1) Пропорці́йний ци́ркуль – інструмент для зміни відрізків у певному відношенні, а також для поділу відрізків на рівні частини.
Значення в інших словниках
- циркуль — Колориска, див. кронциркуль Словник чужослів Павло Штепа
- Циркуль — Математичний інструмент для виміру і креслення окружностей, один з робочих інструментів франкмасона. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- циркуль — ци́ркуль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- циркуль — -я, ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній. || у знач. присл., розм. циркулем. Великий тлумачний словник сучасної мови
- циркуль — ци́ркуль (від лат. circulus – коло, круг) 1. Креслярський і вимірювальний інструмент, яким викреслюють кола або вимірюють лінії. 2. Інструмент, що ним розмічують металеві деталі. 3. Сузір’я Південної півкулі неба. Словник іншомовних слів Мельничука
- циркуль — Креслярський інструмент для креслення кола і дуги, а також для точного відмірювання, напр., за лінійкою, певних віддалей і переносу їх на креслення; різновидом ц. є кронциркуль. Універсальний словник-енциклопедія
- циркуль — Ци́ркуль, -куля; -кулі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- циркуль — ЦИ́РКУЛЬ, я. ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з’єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній. Словник української мови в 11 томах