1. Словник української мови в 11 томах

циркуль

ЦИ́РКУЛЬ, я. ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з’єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній.

Ще старогрецькі математики із школи Евкліда знали фігури, які можна побудувати за допомогою циркуля та лінійки (Знання.., 4, 1966, 22);

Всі ткачі по черзі дають роботу на розгляд.. Конторщик розглядає з лупою і циркулем (Л. Укр., IV, 1954, 210);

На карті було накреслено циркулем три відповідних концентричних кола (Трубл., Шхуна.., 1940, 142);

// у знач. присл., розм. Нагадуючи формою такий інструмент.

— Та це ж не кінь, а «Лев»…— І де той «лев» — у нього задні ноги циркулем, з ока тече якась слизота, і ребра в його поверх шкури вже стирчать (Вишня, I,1956, 54);

//Землемірний інструмент подібної форми.

Віддалі вимірюють різними способами: рулеткою, мірною стрічкою, землемірним циркулем (Фіз. геогр., 5, 1956, 14);

Семен стояв із великим дерев’яним циркулем, що мав рівно два метри міри (Ю. Янов., Мир, 1956, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. циркуль — Колориска, див. кронциркуль Словник чужослів Павло Штепа
  2. Циркуль — Математичний інструмент для виміру і креслення окружностей, один з робочих інструментів франкмасона. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  3. циркуль — ци́ркуль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. циркуль — ЦИ́РКУЛЬ, я, ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; використовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній. Словник української мови у 20 томах
  5. циркуль — -я, ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній. || у знач. присл., розм. циркулем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. циркуль — ци́ркуль (від лат. circulus – коло, круг) 1. Креслярський і вимірювальний інструмент, яким викреслюють кола або вимірюють лінії. 2. Інструмент, що ним розмічують металеві деталі. 3. Сузір’я Південної півкулі неба. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. циркуль — Креслярський інструмент для креслення кола і дуги, а також для точного відмірювання, напр., за лінійкою, певних віддалей і переносу їх на креслення; різновидом ц. є кронциркуль. Універсальний словник-енциклопедія
  8. циркуль — Ци́ркуль, -куля; -кулі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)