ідіолект

Значення в інших словниках

1. ідіолект — ІДІОЛЕ́КТ, рідко ІДЕОЛЕ́КТ, у, ч., лінгв. Сукупність особливостей, що характеризують мовлення окремого індивідуума. У народному мовленні його [слова “свобода”] не було, у книжній мові його вживав Григорій Сковорода... Словник української мови у 20 томах
2. ідіолект — ідіоле́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. ідіолект — • ідіолект (від грец. 'ίδιος — свій, своєрідний, особливий і διάλεκτος — розмова, говір, наріччя) , індивідуальна мова — індивідуальний різновид тієї чи ін. мови, індивідуальне мовлення, що пояснюється професією, віком, психіч. Українська літературна енциклопедія
4. ідіолект — -у, ч. Індивідуальна мова, мовні навички індивідуума в певний період. Великий тлумачний словник сучасної мови