ізолюючий

ізолю́ючий

той, що відокремлює, здійснює ізоляцію;

¤ і-чі мови – кореневі мови (напр., китайська), основними ознаками яких є незмінність слів за відмінками, числом, особою, часом тощо і вираження синтаксичних відношень переважно порядком слів.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізолюючий — ізолю́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ізолюючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до ізолювати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ізолюючий — ІЗОЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ізолюва́ти; // У знач. прикм. Вольфрамова нитка розжарення, вкрита ізолюючим мінеральним шаром, знаходиться в середині.. нікелевого циліндрика (Осн. радіотехн., 1957, 10). ∆ Ізолю́ючі мо́ви див. мо́ва. Словник української мови в 11 томах