ізолюючий
ІЗОЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ізолюва́ти;
// У знач. прикм.
Вольфрамова нитка розжарення, вкрита ізолюючим мінеральним шаром, знаходиться в середині.. нікелевого циліндрика (Осн. радіотехн., 1957, 10).
∆ Ізолю́ючі мо́ви див. мо́ва.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ізолюючий — ізолю́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- ізолюючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до ізолювати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ізолюючий — ізолю́ючий той, що відокремлює, здійснює ізоляцію; ¤ і-чі мови – кореневі мови (напр., китайська), основними ознаками яких є незмінність слів за відмінками, числом, особою, часом тощо і вираження синтаксичних відношень переважно порядком слів. Словник іншомовних слів Мельничука