1. Словник української мови в 11 томах

ізолятор

ІЗОЛЯ́ТОР, а, ч.

1. Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик.

Учені почали розрізняти тіла, які проводять електрику,— провідники і тіла, що не проводять електрики,— ізолятори (Нариси розв.прикл. електр.., 1957, 9);

Суху деревину використовують як ізолятор при монтуванні освітлювальних сіток, .. для стовпів електросіток тощо (Стол.-буд. справа, 1957,30).

2. Виріб для ізоляції та кріплення дроту.

Поставлять стовпи з ізоляторами, потягнуть дріт, засвітять світло по селу, проведуть під кожну стріху (Ю. Янов., Мир, 1956, 121).

3. Приміщення для тимчасової ізоляції людей із заразними хворобами тощо.

— Цей хлопчик зараз в ізоляторі. Він хворий (Донч., VI, 1957, 320);

В інтернатах, де учнів є від 50 і більше, необхідно виділяти ізолятор на 1-2 і більше учнів (Шк. гігієна, 1954, 183);

// Спеціально пристосоване приміщення для тварин із заразними хворобами.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізолятор — Изолятор — insulator — Isolator — 1) Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. За аґреґатним станом електричні І. Поділяють на газоподібні, рідкі та тверді. Основні електричні х-ки І. Гірничий енциклопедичний словник
  2. ізолятор — ізоля́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ізолятор — -а, ч. 1》 Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. 2》 Виріб для ізоляції та кріплення дроту. 3》 Приміщення для тимчасової ізоляції людей із заразними хворобами тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ізолятор — ізоля́тор (франц. isolateur, від isoler – роз’єднувати, відокремлювати) 1. Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. 2. Виріб з фарфору, пластмас для кріплення струмонесучих проводів, шин та частин приладів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. ізолятор — В електротехніці — елемент для механічного з'єднання і одночасно — електричної ізоляції частин, які перебувають під напругою. Універсальний словник-енциклопедія
  6. ізолятор — ІЗОЛЯ́ТОР (речовина, що не проводить електричного струму), ДІЕЛЕ́КТРИК, НЕПРОВІДНИ́К. Вона (слюда) широко застосовується в техніці як надійний ізолятор (з газети); У звичайних умовах сірка — діелектрик, а в екстремальних.. Словник синонімів української мови
  7. ізолятор — Ізоля́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)