1. Словник іншомовних слів Мельничука

ізолятор

ізоля́тор

(франц. isolateur, від isoler – роз’єднувати, відокремлювати)

1. Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо.

2. Виріб з фарфору, пластмас для кріплення струмонесучих проводів, шин та частин приладів.

3. Відокремлене приміщення для утримування хворих з інфекційними чи нерозпізнаними хворобами.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізолятор — Изолятор — insulator — Isolator — 1) Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. За аґреґатним станом електричні І. Поділяють на газоподібні, рідкі та тверді. Основні електричні х-ки І. Гірничий енциклопедичний словник
  2. ізолятор — ізоля́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ізолятор — -а, ч. 1》 Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. 2》 Виріб для ізоляції та кріплення дроту. 3》 Приміщення для тимчасової ізоляції людей із заразними хворобами тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ізолятор — В електротехніці — елемент для механічного з'єднання і одночасно — електричної ізоляції частин, які перебувають під напругою. Універсальний словник-енциклопедія
  5. ізолятор — ІЗОЛЯ́ТОР (речовина, що не проводить електричного струму), ДІЕЛЕ́КТРИК, НЕПРОВІДНИ́К. Вона (слюда) широко застосовується в техніці як надійний ізолятор (з газети); У звичайних умовах сірка — діелектрик, а в екстремальних.. Словник синонімів української мови
  6. ізолятор — Ізоля́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ізолятор — ІЗОЛЯ́ТОР, а, ч. 1. Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. Учені почали розрізняти тіла, які проводять електрику,— провідники і тіла, що не проводять електрики,— ізолятори (Нариси розв.прикл. електр.. Словник української мови в 11 томах