1. Гірничий енциклопедичний словник

ізолятор

Изолятор — insulator — Isolator — 1) Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. За аґреґатним станом електричні І. Поділяють на газоподібні, рідкі та тверді. Основні електричні х-ки І.: питомий електричний опір, діелектрична проникність, тангенс кута діелектричних втрат і напруженість електричного поля за якої відбувається пробій І. 2) Виріб з фарфору, пластмас для кріплення проводів, шин та частин приладів, які знаходяться під електричною напругою. Розрізняють І. — лінійні – для кріплення проводів до опор ЛЕП; — стаціонарні – для монтажу струмопровідних частин у розподільчих установках (РУ); — апаратні – для кріплення і розділення деталей в електричних апаратах та машинах. 3) І. металевий – відрізок короткозамкнутої на одному кінці 2-провідної або коаксіальної лінії довжиною ¼ довжини робочої радіохвилі. Має дуже великий ел. опір на другому кінці лінії. Використовується як опора НВЧ-конструкцій або як штучний зазор (обрив) на лінії.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ізолятор — ізоля́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ізолятор — -а, ч. 1》 Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. 2》 Виріб для ізоляції та кріплення дроту. 3》 Приміщення для тимчасової ізоляції людей із заразними хворобами тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ізолятор — ізоля́тор (франц. isolateur, від isoler – роз’єднувати, відокремлювати) 1. Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло тощо. 2. Виріб з фарфору, пластмас для кріплення струмонесучих проводів, шин та частин приладів. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. ізолятор — В електротехніці — елемент для механічного з'єднання і одночасно — електричної ізоляції частин, які перебувають під напругою. Універсальний словник-енциклопедія
  5. ізолятор — ІЗОЛЯ́ТОР (речовина, що не проводить електричного струму), ДІЕЛЕ́КТРИК, НЕПРОВІДНИ́К. Вона (слюда) широко застосовується в техніці як надійний ізолятор (з газети); У звичайних умовах сірка — діелектрик, а в екстремальних.. Словник синонімів української мови
  6. ізолятор — Ізоля́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ізолятор — ІЗОЛЯ́ТОР, а, ч. 1. Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. Учені почали розрізняти тіла, які проводять електрику,— провідники і тіла, що не проводять електрики,— ізолятори (Нариси розв.прикл. електр.. Словник української мови в 11 томах