1. Словник іншомовних слів Мельничука

іпохондрія

іпохо́ндрія

(від грец. ύποχόνδριον – підребер’я; захворювання цієї ділянки стародавні лікарі вважали за причину І.)

хворобливий стан людини, що характеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров’я.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іпохондрія — Симптом скарг з приводу тілесних проблем. При відсутності наявного захворювання надзвичайна увага спрямована на неприємні тілесні відчуття, такі, як: переповнення, роздування та ін. Словник із соціальної роботи
  2. іпохондрія — іпохо́ндрія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. іпохондрія — -ї, ж. Хворобливий стан людини, який характеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров'я; пригнічений стан, туга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. іпохондрія — Перебільшені, хворобливі побоювання щодо стану власного здоров'я; надзвичайна увага до самопочуття і приписування собі неіснуючих хвороб. Універсальний словник-енциклопедія
  5. іпохондрія — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
  6. іпохондрія — ІПОХО́НДРІЯ, ї, ж. Хворобливий стан людини, який характеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров’я; пригнічений стан, туга. Словник української мови в 11 томах