1. Словник чужослів Павло Штепа

безумний

Божевільний, гулавий, знавіснілий, навіжений, причинний, скажений, шалений, див. маніяк

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безумний — (який здійснюється необачно) безрозсудний, божевільний, підеш, шалений, навіжений. Словник синонімів Полюги
  2. безумний — безу́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безумний — -а, -е. 1》 Який утратив розум; божевільний. || Який виявляє ознаки безумства; безтямний. || у знач. ім. безумний, -ного, ч.; безумна, -ної, ж. Людина, що втратила розум. 2》 Невиправданий розумом; нерозсудливий, безглуздий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безумний — БЕЗУ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив розум; божевільний. Тебе самого Безумним люди назовуть (Т. Шевченко); // Який виявляє ознаки безумства; безтямний. Мені видно лише його трохи безумні очі (М. Хвильовий); Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним (В. Словник української мови у 20 томах
  5. безумний — див. дурний Словник синонімів Вусика
  6. безумний — БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. безумний — Безу́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безумний — БЕЗУ́МНИЙ, а, е. 1. Який утратив розум; божевільний. Тебе самого Безумним люди назовуть (Шевч., II, 1953. 416); // Який виявляє ознаки безумства; безтямний. Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним (Собко, Граніт, 1937, 227); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах
  9. безумний — Безумний, -а, -е Неразумный, глупый, безумный. Дурна тая, безумная дівонька, що полюбила п'яниченьку старого. Чуб. V. 599. Словник української мови Грінченка