воїн

Вояк, див. боєць

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воїн — Армієць, бієць, боєць, бойчага, вартовий, великовоїн, вершник, витязь (поет.), військовий, військовик, вой (іст.), воїн-визволитель, войовник, вояк, вояка (ірон.), гвардієць, доброволець, дружинник (у Київській Русі), жандарм, жовнір (діал. Словник синонімів Вусика
  2. воїн — [войін] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. воїн — во́їн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. воїн — (той, який належить до війська) боєць, розм. вояк, воїн, поет, витязь. Словник синонімів Полюги
  5. воїн — -а, ч., уроч. Те саме, що вояк 1); боєць, солдат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. воїн — ВО́ЇН, а, ч., книжн., уроч. Те саме, що воя́к 1; боєць, солдат. Правдивий воїн не дрімає, Без просипу.. не п’є (Котл., І, 1952, 214); Всі помисли і прагнення офіцерів були там, між воїнами, на полі бою (Кучер, Чорноморці, 1956, 60). Словник української мови в 11 томах
  7. воїн — ВО́ЇН, а, ч., книжн., уроч. Те саме, що воя́к 1; боєць, солдат. Правдивий воїн не дрімає, Без просипу .. не п'є (І. Котляревський); Згадали, як проводив він [отець Йосип] рекрутів своєї парафії на війну і... Словник української мови у 20 томах
  8. воїн — ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. Словник синонімів української мови
  9. воїн — Воїн, -на м. = вояка. Гей, Максиме полковнику, ти славний воїну! гей випусти з Жаботина хоч лядську дитину. н. п. Словник української мови Грінченка