1. Словник синонімів української мови

воїн

ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. (той, хто майстерно володіє холодною зброєю); БОЙОВИ́К (учасник якої-небудь бойової групи, загону). Незліченна сила неслась вояків, Як мак при дорозі, шапки їх біліли, Списи гримотіли, шаблі брязкотіли (М. Костомаров); Северина Наливайка полковник любив любов'ю вояки, що і в ворогові шанує звитяжця (І. Ле); Щасливий воячисько.. дістав повну баклажку води (У. Самчук); — Одного ранку з гуком і ...криком в'їхав у село обоз армії.. На подвір'ї повно воячні (У. Самчук); (Анна:) Під Вишгородом я На лебедів уранці полювала. Аж гульк, дивлюсь, із лісової мли Ватага суне витязів удалих (І. Кочерга); Половці з'їхалися на нараду: поприїжджали старі начальники їх орд, і молоді войовники, і всі богатирі (І. Франко); (Сотник:) Вітаю вас, зборонці України (О. Стороженко); Новгородські ратники; Скоро виїхали (козаки) з гаю, зараз загледіли на узгір'ї наших рубак (П. Куліш). — Пор. солда́т.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воїн — (той, який належить до війська) боєць, розм. вояк, воїн, поет, витязь. Словник синонімів Полюги
  2. воїн — во́їн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. воїн — [войін] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. воїн — Вояк, див. боєць Словник чужослів Павло Штепа
  5. воїн — -а, ч., уроч. Те саме, що вояк 1); боєць, солдат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. воїн — ВО́ЇН, а, ч., книжн., уроч. Те саме, що воя́к 1; боєць, солдат. Правдивий воїн не дрімає, Без просипу .. не п'є (І. Котляревський); Згадали, як проводив він [отець Йосип] рекрутів своєї парафії на війну і... Словник української мови у 20 томах
  7. воїн — Армієць, бієць, боєць, бойчага, вартовий, великовоїн, вершник, витязь (поет.), військовий, військовик, вой (іст.), воїн-визволитель, войовник, вояк, вояка (ірон.), гвардієць, доброволець, дружинник (у Київській Русі), жандарм, жовнір (діал. Словник синонімів Вусика
  8. воїн — ВО́ЇН, а, ч., книжн., уроч. Те саме, що воя́к 1; боєць, солдат. Правдивий воїн не дрімає, Без просипу.. не п’є (Котл., І, 1952, 214); Всі помисли і прагнення офіцерів були там, між воїнами, на полі бою (Кучер, Чорноморці, 1956, 60). Словник української мови в 11 томах
  9. воїн — Воїн, -на м. = вояка. Гей, Максиме полковнику, ти славний воїну! гей випусти з Жаботина хоч лядську дитину. н. п. Словник української мови Грінченка