воїнство
ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. (про ворожі великі з'єднання). Незважаючи на пізній час, нічого не перестрілося війську козацькому (Марко Вовчок); Війська продовжували прибувати. Йшли люди, рухалась техніка (О. Гончар); Повстанська армія; Грізно тіпав (Святослав) половців своїми хоробрими полками (Панас Мирний); Зійшлась з околиць партизанська рать опівночі знайомими шляхами (М. Терещенко); Носив єси (вітре) на байдаках, На половчан, На Кобяка, Дружину тую Святославлю (Т. Шевченко); Послав цар свої потуги в Литву (М. Старицький); Збройні сили України; Тезаєвич пан Іпполит, — Надута, горда, зла личина з великим воїнством валить (І. Котляревський); Фашистські полчища; Велика армія сунула до старовинного міста, яке не вперше бачило під своїми стінами ворожі навали (П. Кочура).
Значення в інших словниках
- воїнство — во́їнство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- воїнство — Вояцтво, військо Словник чужослів Павло Штепа
- воїнство — -а, с., збірн., уроч. Те саме, що військо; вояцтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воїнство — ВО́ЇНСТВО, а, с., збірн., книжн., уроч. Те саме, що ві́йсько; вояцтво. Надута, горда, зла личина З великим воїнством [іде] (І. Котляревський); Стоять вони [могили], як вічний пам'ятник древньому воїнству (В. Словник української мови у 20 томах
- воїнство — ВО́ЇНСТВО, а, с., збірн., книжн., уроч. Те саме, що ві́йсько; вояцтво. Надута, горда, зла личина 3 великим воїнством [іде] (Котл., І, 1952, 149); Стоять вони [могили], як вічний пам’ятник древньому воїнству (Собко, Шлях.., 1948, 212). Словник української мови в 11 томах
- воїнство — Воїнство, -ва с. Воинство. Духом уст його небесне воїнство з'явилось. К. Псал. 74. Словник української мови Грінченка