воїнство
ВО́ЇНСТВО, а, с., збірн., книжн., уроч.
Те саме, що ві́йсько; вояцтво.
Надута, горда, зла личина З великим воїнством [іде] (І. Котляревський);
Стоять вони [могили], як вічний пам'ятник древньому воїнству (В. Собко);
Густі брови хмуряться: отаман думу думає. Він ще раз оглянув своє воїнство (К. Гриб);
Один із найшанованіших та улюблених героїв, Святий Георгій, вшановувався не лише вищою знаттю та воїнством, а передусім широкими верствами населення (з наук. літ.).
(1) Христолюби́ве во́їнство, заст. – шаноблива або іронічна назва російської дореволюційної армії.
“Ну, тепер хоч починай хреститись до образів і за князів, і за архієреїв, і за христолюбиве воїнство! – подумав о. Артемій, – приніс нечистий оцього лиственського протопресвитера з дяків” (І. Нечуй-Левицький);
В усьому христолюбивому воїнстві панують німецькі різки-шпіцрутени, муштра, мордобій, тупа палочна [палична] дисципліна (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- воїнство — во́їнство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- воїнство — Вояцтво, військо Словник чужослів Павло Штепа
- воїнство — -а, с., збірн., уроч. Те саме, що військо; вояцтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воїнство — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
- воїнство — ВО́ЇНСТВО, а, с., збірн., книжн., уроч. Те саме, що ві́йсько; вояцтво. Надута, горда, зла личина 3 великим воїнством [іде] (Котл., І, 1952, 149); Стоять вони [могили], як вічний пам’ятник древньому воїнству (Собко, Шлях.., 1948, 212). Словник української мови в 11 томах
- воїнство — Воїнство, -ва с. Воинство. Духом уст його небесне воїнство з'явилось. К. Псал. 74. Словник української мови Грінченка