вінчик

Значення в інших словниках

1. вінчик — ві́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. вінчик — Стрічка із зображенням Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці та Івана Хрестителя, яку кладуть на чоло померлого на похороні Словник церковно-обрядової термінології
3. вінчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до вінець 6). 2》 рідко. Те саме, що віночок 2), 3). 3》 рідко. Те саме, що вінця. 4》 Перехідна частина від шкіри до копита в копитних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вінчик — ВІ́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до віне́ць 6. Вінчик сонця, що саме заходило, завмер на одну тільки мить на обрії – і зник (С. Скляренко). 2. рідко. Те саме, що віно́чок 2, 3. Сині довгасті очі, у вінчику густих чорних вій – іскрилися (Я. Словник української мови у 20 томах
5. вінчик — див. вінок Словник синонімів Вусика
6. вінчик — ВІ́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до віне́ць 6. Вінчик сонця, що саме заходило, завмер на одну тільки мить на обрії— і зник (Скл., Хазяїни, 1948, 109). 2. рідко. Те саме, що віно́чок 2, 3. Сині довгасті очі, у вінчику густих чорних вій — іскрилися (Грим. Словник української мови в 11 томах
7. вінчик — Вінчик, -ка м. ум. отъ вінець. Словник української мови Грінченка