вінчик
ВІ́НЧИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до віне́ць 6.
Вінчик сонця, що саме заходило, завмер на одну тільки мить на обрії— і зник (Скл., Хазяїни, 1948, 109).
2. рідко. Те саме, що віно́чок 2, 3.
Сині довгасті очі, у вінчику густих чорних вій — іскрилися (Грим., Син.., 1950, 86);
А в степу жита хвилюють, Стиглим колосом цілують, Мов сп’янілі з спеки трошки, Сині вінчики волошки (Черн., Поезії, 1959, 64).
3. рідко. Те саме, що ві́нця.
Мама страшно плакала, всі їй подавали воду, і вона цокотіла зубами об вінчик склянки (Смолич, Дитинство, 1937, 99).
4. Перехідна частина від шкіри до копита в копитних тварин.
Часто бувають випадки поранень коней (засічки) у ділянці вінчика (Профіл. захвор.., 1955, 214);
Кайомка та вінчик — перехідна частина від шкіри, звідціль відбувається ріст копита (Конярство, 1957, 17).
Значення в інших словниках
- вінчик — ві́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вінчик — Стрічка із зображенням Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці та Івана Хрестителя, яку кладуть на чоло померлого на похороні Словник церковно-обрядової термінології
- вінчик — (голови святих) сяйво, (зуба) коронка, (келиха) вінця, (квітів) віночок Словник чужослів Павло Штепа
- вінчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до вінець 6). 2》 рідко. Те саме, що віночок 2), 3). 3》 рідко. Те саме, що вінця. 4》 Перехідна частина від шкіри до копита в копитних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вінчик — ВІ́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до віне́ць 6. Вінчик сонця, що саме заходило, завмер на одну тільки мить на обрії – і зник (С. Скляренко). 2. рідко. Те саме, що віно́чок 2, 3. Сині довгасті очі, у вінчику густих чорних вій – іскрилися (Я. Словник української мови у 20 томах
- вінчик — див. вінок Словник синонімів Вусика
- вінчик — Вінчик, -ка м. ум. отъ вінець. Словник української мови Грінченка