вітка

хохл. (вєтка) галузь

галузь, галузка, галузонька, галузочка, галуззя, гілка, гілляка, гіллячка, гіллячко, гілонька

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітка — ві́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ві́тки Орфографічний словник української мови
  2. вітка — див. ГІЛКА. Словник синонімів Караванського
  3. вітка — -и, ж. 1》 Зменш. до віта. 2》 Залізнична колія, відгалужена від основної колії. 3》 У програмуванні – один з альтернативних шляхів, що виходять з точки галуження. 4》 рідко. Притока ріки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вітка — ВІ́ТКА, и, ж. 1. Зменш. до ві́та. Тихо-тихо в лісі, хіба тільки трісне суха вітка в нього під ногою (П. Куліш); Загинув ти, – взяла своє недоля, – Мов одірвалась вітка від гіллі (П. Грабовський); Давно спарувались, як птиці гоже. Словник української мови у 20 томах
  5. вітка — див. гілка Словник синонімів Вусика
  6. вітка — ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П. Словник синонімів української мови
  7. вітка — ВІ́ТКА, и, ж. 1. Зменш. до ві́та. Загинув ти, — взяла своє недоля, — Мов одірвалась вітка від гіллі (Граб., І, 1959, 144); Давно спарувались, як птиці гоже. Пір’я назносять, кладуть між віток (Мал., І, 1956, 279). Словник української мови в 11 томах
  8. вітка — Вітка, -ки ж. 1) ум. отъ віта. Калинова вішка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425. 2) Отрасль; потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9. 3) Притокъ. Вішки Дніпровії. 4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Словник української мови Грінченка