вітка

ВІ́ТКА, и, ж.

1. Зменш. до ві́та.

Загинув ти, — взяла своє недоля, — Мов одірвалась вітка від гіллі (Граб., І, 1959, 144);

Давно спарувались, як птиці гоже. Пір’я назносять, кладуть між віток (Мал., І, 1956, 279).

2. Залізнична колія, відгалужена від основної колії.

Тут проходила вітка, що сполучала саксаганську лінію через Карнаватку з Довгинцевим (Коцюба, Перед грозою, 1958, 188);

На.. залізничній вітці стоїть готовий до відправки ешелон (Рад. Укр., 1.І 1951, 1).

3. рідко. Притока ріки.

Вітка Дніпрова.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вітка — ві́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ві́тки Орфографічний словник української мови
вітка — див. ГІЛКА. Словник синонімів Караванського
вітка — хохл. (вєтка) галузь галузь, галузка, галузонька, галузочка, галуззя, гілка, гілляка, гіллячка, гіллячко, гілонька Словник чужослів Павло Штепа
вітка — -и, ж. 1》 Зменш. до віта. 2》 Залізнична колія, відгалужена від основної колії. 3》 У програмуванні – один з альтернативних шляхів, що виходять з точки галуження. 4》 рідко. Притока ріки. Великий тлумачний словник сучасної мови
вітка — ВІ́ТКА, и, ж. 1. Зменш. до ві́та. Тихо-тихо в лісі, хіба тільки трісне суха вітка в нього під ногою (П. Куліш); Загинув ти, – взяла своє недоля, – Мов одірвалась вітка від гіллі (П. Грабовський); Давно спарувались, як птиці гоже. Словник української мови у 20 томах
вітка — див. гілка Словник синонімів Вусика
вітка — ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П. Словник синонімів української мови
вітка — Вітка, -ки ж. 1) ум. отъ віта. Калинова вішка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425. 2) Отрасль; потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9. 3) Притокъ. Вішки Дніпровії. 4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Словник української мови Грінченка