грабіж
Грабунок, жак, здирство
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грабіж — грабі́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- грабіж — Відкрите викрадення індивідуального майна громадян. англ. robbery; нім. Beraubung f=, -en; угор. rablás; рос. грабеж. Словник із соціальної роботи
- грабіж — Грабунок, розбишацтво, грабіжництво, пограбування, (на війні) мародерство; (дія) грабування; (податком) побори, здирство, драчка; грабіжка. Словник синонімів Караванського
- грабіж — -бежу, ч. 1》 Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок. 2》 перен. Нещадна експлуатація, збиткові угоди; побори, здирство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грабіж — ГРАБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Викрадення чужого майна; розбійницький напад, загарбання володінь тощо; грабунок. Такий грабіж паперів мене дуже здивував. Як се прийти в чуже помешкання і нишпорить по ящиках без хазяїна!.. Словник української мови у 20 томах
- грабіж — Гарбання, грабіжка, грабування, грабунок, здирство Словник синонімів Вусика
- грабіж — ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. Словник синонімів української мови
- грабіж — Грабі́ж, -бежу́, -же́ві; -бежі́, -жі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грабіж — ГРАБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок. Як сарана, налітали вони [татари] на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і бранців. Словник української мови в 11 томах
- грабіж — рос. грабеж злочин, відкрите викрадення державного, громадського майна або особистого майна громадян, вчинене без насильства або з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу від викраденням майна, розбою з менш небезпечним характером насильства. Eкономічна енциклопедія
- грабіж — Грабіж, -жу м. 1) Грабежъ, ограбленіе. 2) Сборъ податей. Радом. у. Словник української мови Грінченка