1. Словник синонімів української мови

грабіж

ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. І тоді нові загони заступали їх місце й ішли на грабіж (З. Тулуб); (Пані Люба:) Почалися на шляху грабунки та розбої (С. Васильченко); Долгорукий дуже обачливо запрошував половців, коли ж таке ставалося, то неодмінно умовою ставив перед ханами стримувати воїнів своїх від грабувань і насильств (П. Загребельний); Багратіон в міру сил боровся з безсоромним пограбуванням (П. Кочура); Гайдамаки приїхали з добитків (Словник Б. Грінченка); Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня.. — ..скрізь татьба (С. Скляренко); (Олеся:) Трапилася та грабіжка якраз на перший тиждень великого посту (М. Кропивницький); — Мій господар прискаржив мене за рабунок.., але я, бігме, нічого не рабував (І. Франко). — Пор. краді́жка, 1. розбі́й.

РОЗБІ́Й (напад, вбивство з метою пограбування), РОЗБІ́ЙНИЦТВО, РОЗБИША́ЦТВО, ХАРЦИ́ЗСТВО (ХАРЦИ́ЗТВО) розм., ХАРЦИЗЯ́ЦТВО розм., ЗДОБИ́ЧНИЦТВО розм. За Дніпра скривавлену воду, За наруги ясних наших зір, За розбої, за кривду народу Нам заплатить кровію звір (М. Рильський); — Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво — недобре ремесло (В. Королович); — Навіщо ото ви взяли в Київ сокиру?.. — Та то Лекерія Петрівна хотіла в дорозі пуститься при нагоді на розбишацтво! — сміявся Масюк (І. Нечуй-Левицький); Згадав він, ..як спорив в харцизтві з буйними вітрами (М. Костомаров); — Ну, що ж ти вдієш, Василю? Там же того харцизяцтва... (Г. Хоткевич). — Пор. бандити́зм, 1. грабі́ж.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грабіж — грабі́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. грабіж — Відкрите викрадення індивідуального майна громадян. англ. robbery; нім. Beraubung f=, -en; угор. rablás; рос. грабеж. Словник із соціальної роботи
  3. грабіж — Грабунок, розбишацтво, грабіжництво, пограбування, (на війні) мародерство; (дія) грабування; (податком) побори, здирство, драчка; грабіжка. Словник синонімів Караванського
  4. грабіж — -бежу, ч. 1》 Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок. 2》 перен. Нещадна експлуатація, збиткові угоди; побори, здирство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. грабіж — Грабунок, жак, здирство Словник чужослів Павло Штепа
  6. грабіж — ГРАБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Викрадення чужого майна; розбійницький напад, загарбання володінь тощо; грабунок. Такий грабіж паперів мене дуже здивував. Як се прийти в чуже помешкання і нишпорить по ящиках без хазяїна!.. Словник української мови у 20 томах
  7. грабіж — Гарбання, грабіжка, грабування, грабунок, здирство Словник синонімів Вусика
  8. грабіж — Грабі́ж, -бежу́, -же́ві; -бежі́, -жі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. грабіж — ГРАБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок. Як сарана, налітали вони [татари] на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і бранців. Словник української мови в 11 томах
  10. грабіж — рос. грабеж злочин, відкрите викрадення державного, громадського майна або особистого майна громадян, вчинене без насильства або з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу від викраденням майна, розбою з менш небезпечним характером насильства. Eкономічна енциклопедія
  11. грабіж — Грабіж, -жу м. 1) Грабежъ, ограбленіе. 2) Сборъ податей. Радом. у. Словник української мови Грінченка