грабунок

ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. І тоді нові загони заступали їх місце й ішли на грабіж (З. Тулуб); (Пані Люба:) Почалися на шляху грабунки та розбої (С. Васильченко); Долгорукий дуже обачливо запрошував половців, коли ж таке ставалося, то неодмінно умовою ставив перед ханами стримувати воїнів своїх від грабувань і насильств (П. Загребельний); Багратіон в міру сил боровся з безсоромним пограбуванням (П. Кочура); Гайдамаки приїхали з добитків (Словник Б. Грінченка); Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня.. — ..скрізь татьба (С. Скляренко); (Олеся:) Трапилася та грабіжка якраз на перший тиждень великого посту (М. Кропивницький); — Мій господар прискаржив мене за рабунок.., але я, бігме, нічого не рабував (І. Франко). — Пор. краді́жка, 1. розбі́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грабунок — грабу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. грабунок — -нку, ч. Те саме, що грабіж 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грабунок — ГРАБУ́НОК, нку, ч. Те саме, що грабі́ж 1. Пріся зрозуміла, що грабунок чинили не татари, а поляки (А. Кащенко); По своїх далеких войнах [війнах] Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Леся Українка); –... Словник української мови у 20 томах
  4. грабунок — див. грабіж Словник синонімів Вусика
  5. грабунок — Грабу́нок, -нку, -нкові, в -нку; грабу́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. грабунок — ГРАБУ́НОК, нку, ч. Те саме, що грабі́ж 1. По своїх далеких войнах Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Л. Укр., І, 1951, 380); — Я, коли б навіть з голоду довелося помирати, — на грабунок не пішов би. Соромно (Кол., На фронті.., 1959, 68). Словник української мови в 11 томах
  7. грабунок — Грабунок, -нку м. Грабежъ. Стор. II. 185. Словник української мови Грінченка