грабувати

ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док.: пограбува́ти, розграбува́ти, ограбува́ти розм. зграбува́ти рідше зрабува́ти, обрабува́ти, розби́ти. Десятки невеличких банд Мишки Япончика розсипалися по місту.. і почали громити та грабувати крамниці, склади і гамазеї (Ю. Смолич); — Сердюки, значить, орудують.. Кооперацію розграбували (О. Гончар); (Олеся:) Нікого я не ограбувала (М. Кропивницький); — Хай Бог милує, щоби я гарбав та свавільничав!.. Я тільки своє забирав (О. Гончар); Нема хліба, нема солі, ще й холодно в хаті, Все забрали, зграбували (коломийка); — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (В. Стефаник); Ви обікрали, обрабували мене, а я ще маю вам платити? (І. Франко); Данько почув, як прокидається в ньому лють до пришельців, що з'явились з-за моря розбійничати на його рідній землі (О. Гончар); — Душогубе.., гайдамачиш по степах з ножем за халявою (Ю. Яновський); Вдень у яру сидять (розбійники), а вночі на здобитки йдуть, людей розбивають. Переймуть, хто їде, та й пограбують, а то і вб'ють (Б. Грінченко). — Пор. кра́сти, 1. обікра́сти.

ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОБЧИ́СТИТИ підсил. розм., ОБДЕ́РТИ підсил. розм., ОБІДРА́ТИ підсил. розм., ОБЛУПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИ підсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИ розм., ОКРА́СТИ поет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ (ОГОЛИ́ТИ) розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ (ОЧУХРА́ТИ) розм., рідко. — Недок.: оббира́ти, обкрада́ти (обікрада́ти), грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти (ого́лювати) (оголя́ти), обчу́хрувати (очу́хрувати). Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ'яненко); — Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці? Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); — Хто ж вони, вуйку, скажи? — Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні (татари) та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх (панотчиків) обчистив (граючи в карти), то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, — Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав (Гвільєльміно), чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє (ченець).., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); (Петро:) Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). — Пор. 1. обікра́сти.

ОБІКРА́СТИ (украсти багато чого у кого-небудь, де-небудь), ОБІБРА́ТИ, ОБЧИ́СТИТИ (ОЧИ́СТИТИ) розм., ВИ́ЧИСТИТИ підсил. розм.; ПОГРАБУВА́ТИ підсил. (про досить велику крадіжку). — Недок.: обкрада́ти (обікрадати), оббира́ти, обчища́ти (очища́ти) (очи́щувати), вичища́ти. Пані стрічає її лихими словами: — Що, — каже, — згодувала собі синка злодія! Обікрав твій Семенко панича! (Марко Вовчок); Чоловік огрядний, у синій суконній чумарці, в чорній шапці, сказав..: — Це вчора піймали злодіїв, кооператив обібрали (А. Головко); Тарас Боровець вправлявся по лінії злодійства. Стягнути з бантин курку, задушити в хліві порося, обчистити у дядька комору — було його звичним заняттям (Ю. Мельничук); На базарах крутилось безліч різних шахраїв і безпритульних підлітків, які з допомогою бритов очищали кишені роззяв (В. Гжицький); (Ївга:) Щось-то казав (Тимоха), що й батькову скриню вичистив.. та і втік від нього (Г. Квітка-Основ'яненко); До нашої кімнати зайшло двоє людей з ліхтарем. — На кого маєте підозріння? — запитав один, розкладаючи папери. — Нас, очевидячки, хотіли пограбувати, та щось перешкодило (Ю. Яновський). — Пор. 1. грабува́ти, 1. обібра́ти.