1. Словник української мови в 11 томах

грабувати

ГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка.

1. Розбійницьким нападом віднімати що-небудь у когось, викрадати щось.

Пішли [хлопці] грабувати пошту, а поліція знала про все і всіх накрила, наче курчат (Коцюб., II, 1955, 243);

Їй не треба зброї. До неї не прийде ніхто грабувати (Коб., І, 1956, 341);

— Ми не злочинці, нікого не грабуємо, їдемо у своїх справах… (Шиян, Баланда, 1957, 51).

2. перен. Нещадно експлуатувати, розорювати податками, стягненнями, поборами.

Василь був винуватий у зборню, а грошей ніде було взяти.. Прийшли зборщики [збирачі] грабувати (Григ., Вибр., 1959, 113);

Дворянські комітети просто грабували селян при допомозі царського уряду (Ленін, 6, 1949, 361);

Вона [Білорусія] являла собою одну з відсталих окраїн царської Росії, яку грабували і розоряли поміщики, капіталісти і численні царські сатрапи (Рад. Укр., 4.1 1959, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грабувати — (насильно забирати щось у когось) підеш, гарбати, розм. гайдамачити, діал. рабувати// чинити розбій, обібрати як рибку, пустити з торбами. Словник синонімів Полюги
  2. грабувати — грабува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. грабувати — ГРАБУВАТИ – ГРЕБУВАТИ Грабувати, -ую, -уєш (кого, що). Відбирати що-небудь у когось насильно; переносно – нещадно експлуатувати, їй не треба зброї. До неї не прийде ніхто грабувати (О.Кобилянська); А як грабував людей Алі-Баша!.. (З.Тулуб). Літературне слововживання
  4. грабувати — (кого) окрадати, жм. чистити, відбирати у, с. оббирати <�до нитки, до сорочки>, дерти, драти, обдирати <�як Сидорову козу>; (на війні) мародерствувати; док. ПОГРАБУВАТИ, ф. обчухрати. Словник синонімів Караванського
  5. грабувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Розбійницьким нападом віднімати що-небудь у когось, викрадати щось. 2》 перен. Нещадно експлуатувати, розорювати податками, стягненнями, поборами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. грабувати — ГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Розбійницьким нападом віднімати що-небудь у когось, викрадати щось. Пішли [хлопці] грабувати пошту, а поліція знала про все і всіх накрила, наче курчат (М. Коцюбинський); Їй не треба зброї. Словник української мови у 20 томах
  7. грабувати — I гарбати, грабастати, гребти, дерти, драти, заграбастувати, загрібати, мародерствувати, нахапувати, оббирати, оббіловувати, обдирати, обкрадати, облапошувати, обчищати, привласнювати, прикарманювати, розграбовувати, розкуркулювати, тягти... Словник синонімів Вусика
  8. грабувати — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док. Словник синонімів української мови
  9. грабувати — Грабува́ти, -бу́ю, -бу́єш, -бу́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. грабувати — Грабува́ти, -бу́ю, -єш гл. 1) Грабить. 2) Брать движимость за долги. КС. 1889. III. 670. Та беруть жиди, грабують, цінують ні за що. Чуб. V. 1019. 3) Взыскивать подати. КС. 1889. ІІІ. 670. Словник української мови Грінченка