грабунок

Значення в інших словниках

1. грабунок — грабу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. грабунок — -нку, ч. Те саме, що грабіж 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грабунок — ГРАБУ́НОК, нку, ч. Те саме, що грабі́ж 1. Пріся зрозуміла, що грабунок чинили не татари, а поляки (А. Кащенко); По своїх далеких войнах [війнах] Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Леся Українка); –... Словник української мови у 20 томах
4. грабунок — ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. Словник синонімів української мови
5. грабунок — Грабу́нок, -нку, -нкові, в -нку; грабу́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. грабунок — ГРАБУ́НОК, нку, ч. Те саме, що грабі́ж 1. По своїх далеких войнах Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Л. Укр., І, 1951, 380); — Я, коли б навіть з голоду довелося помирати, — на грабунок не пішов би. Соромно (Кол., На фронті.., 1959, 68). Словник української мови в 11 томах
7. грабунок — Грабунок, -нку м. Грабежъ. Стор. II. 185. Словник української мови Грінченка