грабіж

ГРАБІ́Ж, бежу́, ч.

1. Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок.

Як сарана, налітали вони [татари] на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і бранців. І тоді нові загони заступали їх місце й ішли на грабіж (Тулуб, Людолови, І, 1957, 158).

2. перен. Нещадна експлуатація, збиткові угоди; побори, здирство.

.. вся історія капіталу є історія насильств і грабежу, крові і бруду (Ленін, 21, 1950, 82);

— Концесія — грабіж для Росії, але єдиний «рентабельний» захід бодай до того часу, «поки Росія перестане бути такою побитою і незаможною!» (Ле, Міжгір’я, 1953, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грабіж — грабі́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. грабіж — Відкрите викрадення індивідуального майна громадян. англ. robbery; нім. Beraubung f=, -en; угор. rablás; рос. грабеж. Словник із соціальної роботи
  3. грабіж — Грабунок, розбишацтво, грабіжництво, пограбування, (на війні) мародерство; (дія) грабування; (податком) побори, здирство, драчка; грабіжка. Словник синонімів Караванського
  4. грабіж — -бежу, ч. 1》 Розбійницьке загарбання володінь, викрадення чужого майна; грабунок. 2》 перен. Нещадна експлуатація, збиткові угоди; побори, здирство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. грабіж — Грабунок, жак, здирство Словник чужослів Павло Штепа
  6. грабіж — ГРАБІ́Ж, бежу́, ч. 1. Викрадення чужого майна; розбійницький напад, загарбання володінь тощо; грабунок. Такий грабіж паперів мене дуже здивував. Як се прийти в чуже помешкання і нишпорить по ящиках без хазяїна!.. Словник української мови у 20 томах
  7. грабіж — Гарбання, грабіжка, грабування, грабунок, здирство Словник синонімів Вусика
  8. грабіж — ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. Словник синонімів української мови
  9. грабіж — Грабі́ж, -бежу́, -же́ві; -бежі́, -жі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. грабіж — рос. грабеж злочин, відкрите викрадення державного, громадського майна або особистого майна громадян, вчинене без насильства або з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу від викраденням майна, розбою з менш небезпечним характером насильства. Eкономічна енциклопедія
  11. грабіж — Грабіж, -жу м. 1) Грабежъ, ограбленіе. 2) Сборъ податей. Радом. у. Словник української мови Грінченка