дзвякати
Дзеленькати, дзеленькнути, видзеленькувати, видзеленькати, задзеленькати, надзеленькати, подзеленькати, продзеленькати, дзеленьчати, видзеленчати, задзеленчати, подзеленчати, дзенькати, дзенькнути, видзенькувати, видзенькати, повидзенькувати, задзенькати, надзенькати, подзенькати, продзенькати, бряжчати, бряжчнути, забряжчати, побряжчати, пробряжчати, брязкати, брязкотнути, вибрязкувати, вибрязкнути, забрязкати, зібрязкувати, зібрязкати, побрязкувати, побрязкати, брязкотіти, забрязкотіти, побрязкотіти, цокотіти, зацокотіти, зіцокотіти, процокотіти
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дзвякати — дзвя́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дзвякати — -аю, -аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударі (по металевих або скляних предметах). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дзвякати — див. дзвеніти; дзвонити; звучати Словник синонімів Вусика
- дзвякати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
- дзвякати — Дзвя́кати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дзвякати — ДЗВЯ́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударі (по металевих або скляних предметах). Тут на рундуці гроші в долоні лічив [хазяїн], дзвякаючи (Вовчок, 1, 1955, 119); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (Тич., II, 1957, 145). Словник української мови в 11 томах
- дзвякати — Дзвякати, -каю, -каєш, одн. в. дзвякнути, -ну, -неш гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. МВ. І. 52. 2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне. Ном. № 5012. Словник української мови Грінченка