1. Словник української мови Грінченка

дзвякати

Дзвякати, -каю, -каєш, одн. в. дзвякнути, -ну, -неш

гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. МВ. І. 52.

2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай.

3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне. Ном. № 5012.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзвякати — дзвя́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дзвякати — -аю, -аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударі (по металевих або скляних предметах). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзвякати — Дзеленькати, дзеленькнути, видзеленькувати, видзеленькати, задзеленькати, надзеленькати, подзеленькати, продзеленькати, дзеленьчати, видзеленчати, задзеленчати, подзеленчати, дзенькати, дзенькнути, видзенькувати, видзенькати, повидзенькувати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. дзвякати — див. дзвеніти; дзвонити; звучати Словник синонімів Вусика
  5. дзвякати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. дзвякати — Дзвя́кати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дзвякати — ДЗВЯ́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударі (по металевих або скляних предметах). Тут на рундуці гроші в долоні лічив [хазяїн], дзвякаючи (Вовчок, 1, 1955, 119); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (Тич., II, 1957, 145). Словник української мови в 11 томах