диковина

1. потвора, почвара, чудисько, чудовисько, див. монстер

2. див. дивовижа, чудно

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диковина — дико́вина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. диковина — I дик`овина-и, ж. Те саме, що дивовижа. II диков`ина-и, ж., зах. Дика місцина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диковина — див. диво Словник синонімів Вусика
  4. диковина — ДИ́ВО (те, що викликає великий подив), ЧУ́ДО, ДИВИНА́ розм., ЧУДАСІ́Я розм., ДИВОВИ́ЖА розм., ДИКО́ВИНА розм., ДИВО́ВИСЬКО розм., ДИВО́ВИЩЕ розм., ЧУДНО́ТА розм., ДИВНИ́ЦЯ розм., ДИ́ВО ДИ́ВНЕ фольк., ПРЕЧУ́ДО розм., ДИВОГЛЯ́Д діал., ДИВОГЛЯ́ДІЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. диковина — ДИКО́ВИНА, и, ж. Те саме, що дивови́жа. Диковина, що собака не кована (Укр.. присл.., 1955, 321); — Твій огірок — диковина сказати, — Нехай би, як гарбуз, а то ще більше хати! (Гл., Вибр., 1957, 118). Словник української мови в 11 томах
  6. диковина — Диковина, -ни ж. 1) Дикое мѣсто, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. Н. Вол. у. 2) диковина = дивовижа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541. Словник української мови Грінченка