драгун
Кіннотчик, див. гусар
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- драгун — драгу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- драгун — -а, ч. У царській і деяких іноземних арміях – воїн кавалерійських частин, що первісно вели бій в пішому і кінному строю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- драгун — Драгу́н, -на; -гу́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- драгун — ДРАГУ́Н, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях — воїн кавалерійських частин, що первісно вели бій в пішому і кінному строю. Текля.. Словник української мови в 11 томах
- драгун — Драгун, -на м. Драгунъ. Чому рано не була? — Боялася драгуна. Чуб. ІІІ. 102. Словник української мови Грінченка