1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

драгун

Драгу́н, -на; -гу́ни, -нів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драгун — драгу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. драгун — -а, ч. У царській і деяких іноземних арміях – воїн кавалерійських частин, що первісно вели бій в пішому і кінному строю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. драгун — Кіннотчик, див. гусар Словник чужослів Павло Штепа
  4. драгун — ДРАГУ́Н, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях — воїн кавалерійських частин, що первісно вели бій в пішому і кінному строю. Текля.. Словник української мови в 11 томах
  5. драгун — Драгун, -на м. Драгунъ. Чому рано не була? — Боялася драгуна. Чуб. ІІІ. 102. Словник української мови Грінченка