духовний

1. духовий

2. (церков.) див. клір

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духовний — духо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. духовний — Не світський, церковний, релігійний, клерикальний; б.з. духівний. Словник синонімів Караванського
  3. духовний — (який стосується внутрішнього світу людини) моральний, внутрішній, (щодо психічної діяльності) чуттєвий, душевний. Словник синонімів Полюги
  4. духовний — -а, -е. 1》 Зв'язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її. || Зв'язаний зі спільністю ідей, поглядів, прагнень і т. ін. || розм. Нематеріальний, нетілесний. 2》 Стос. до релігії, церкви, належний їм; прот. світський. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. духовний — ДУХО́ВНИЙ (пов'язаний з розумовим, психічним життям, внутрішнім світом людини), МОРА́ЛЬНИЙ, ВНУ́ТРІШНІЙ, ДУХО́ВИЙ зах.; ДУШЕ́ВНИЙ, ЧУТТЄ́ВИЙ (стосовний психічної діяльності); ПЛАТОНІ́ЧНИЙ (про почуття — позбавлений чуттєвості). Словник синонімів української мови
  6. духовний — ДУХО́ВНИЙ, а, е. 1. Зв’язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її. [Орест:] Окрім того, для літературної роботи треба духовної рівноваги (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. духовний — Духовний, -а, -е 1) Духовный, къ духовенству относящійся. Духовний стан. Св. Л. 104. На кого не глянь, хоч на панів, хоч на духовних, то такої праці не побачиш. О. 1862. IV. 57. 2) = духовий. Ваш образ духовний через моє слово ніколи не забудеться. К. Оп. Словник української мови Грінченка
  8. духовний — Духо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)