духовний

духо́вний

-а, -е.

1》 Зв'язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її.

|| Зв'язаний зі спільністю ідей, поглядів, прагнень і т. ін.

|| розм. Нематеріальний, нетілесний.

2》 Стос. до релігії, церкви, належний їм; прот. світський.

|| Який готує служителів культу; який відає, управляє церковними справами.

|| Який є служителем релігійного культу.

|| Який належить, присвоюється і т. ін. служителям церкви.

|| у знач. ім. духовні, -них, мн., розм. Служителі релігійного культу.

Духовна музика — музика релігійного змісту, яка виконується в церквах, костьолах і супроводжує богослужіння.

3》 у знач. ім. духовна, -ної, ж., заст. Те саме, що духівниця.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духовний — (який стосується внутрішнього світу людини) моральний, внутрішній, (щодо психічної діяльності) чуттєвий, душевний. Словник синонімів Полюги
  2. духовний — духо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. духовний — Не світський, церковний, релігійний, клерикальний; б.з. духівний. Словник синонімів Караванського
  4. духовний — 1. духовий 2. (церков.) див. клір Словник чужослів Павло Штепа
  5. духовний — ДУХО́ВНИЙ (пов'язаний з розумовим, психічним життям, внутрішнім світом людини), МОРА́ЛЬНИЙ, ВНУ́ТРІШНІЙ, ДУХО́ВИЙ зах.; ДУШЕ́ВНИЙ, ЧУТТЄ́ВИЙ (стосовний психічної діяльності); ПЛАТОНІ́ЧНИЙ (про почуття — позбавлений чуттєвості). Словник синонімів української мови
  6. духовний — Духо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. духовний — ДУХО́ВНИЙ, а, е. 1. Зв’язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її. [Орест:] Окрім того, для літературної роботи треба духовної рівноваги (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. духовний — Духовний, -а, -е 1) Духовный, къ духовенству относящійся. Духовний стан. Св. Л. 104. На кого не глянь, хоч на панів, хоч на духовних, то такої праці не побачиш. О. 1862. IV. 57. 2) = духовий. Ваш образ духовний через моє слово ніколи не забудеться. К. Оп. Словник української мови Грінченка