екзамен

Іспит, проба, випроба

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екзамен — екза́мен іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. екзамен — Іспит, опит, опитування, перевірка, контроль; (на зрілість) тест, проба, випроба, випробовання, випробування; (письмовий) шк. контрольна праця. Словник синонімів Караванського
  3. екзамен — [еиґзамеин] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. екзамен — -у, ч. 1》 Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; іспит. || на кого – що. Перевірка, що дає відповідні офіційні права тим, хто її успішно проходить. 2》 тільки одн., перен. Взагалі перевірка, випробування кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. екзамен — екза́мен (від лат. examen – зважування, досліджування, випробування) перевірка, іспит з якого-небудь навчального предмета. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. екзамен — ВИ́ПРОБУВАННЯ (з'ясування якостей, властивостей кого-, чого-небудь, здатності до певних дій), ВИПРО́БУВАННЯ, ПЕРЕВІ́РКА, ПРО́БА, ВИ́ПРОБА, І́СПИТИ, ЕКЗА́МЕН, ВИ́ПРОБ рідше, СПРОБУ́НОК рідко, ТРЕНУВА́ННЯ рідше. Словник синонімів української мови
  7. екзамен — Екза́мен, -на; -мени, -нів (лат. ехаmen) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. екзамен — ЕКЗА́МЕН, у, ч. 1. Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; іспит. Минув рік, настав екзамен — і малий Франко здивував усіх: він опинився першим учеником (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. екзамен — Екзамен, -ну м. Экзаменъ. Левиц. Пов. 265. Словник української мови Грінченка