1. Словник чужослів Павло Штепа

жарити

1. смажити, висмажувати, висмажити, повисмажувати, засмажувати, засмажити, зісмажувати, зісмажити, насмажувати, насмажити, понасмажувати, підсмажувати, підсмажити, попідсмажувати, присмажувати, присмажити, поприсмажувати, усмажувати, усмажити, повсмажувати, пражити, випражувати, випражити, запражувати, запражити, напражувати, напражити, понапражувати, попражити, припражувати, припражити, спражувати, спражити, упражувати, упражити, повпражувати, пряжити, випряжувати, випряжити, запряжувати, запряжити, напряжувати, напряжити, понапряжувати, попряжувати, попряжити, припряжувати, припряжити, упряжувати, упряжити, повпряжувати, шкварити, вишкварювати, вишкварити, повишкварювати, зашкварювати, зашкварити, позашкварювати, нашкварювати, нашкварити, понашкварювати, підшкварювати, підшкварити, пошкварювати, пошкварити, пришкварювати, пришкварити, попришкварювати, ушкварити, повшкварювати

2. пекти, випікати, випекти, повипікати, допікати, допекти, запікати, запекти, обпікати, обпекти, пообпікати, опікати, опекти, поопікати, попікати, попекти, припікати, припекти, розпікати, розпекти, спекати, спекти, поспекати, упікати, упекти, повпікати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жарити — (готувати їжу на вогні без води) смажити, пряжити, (топити сало) шкварити. Словник синонімів Полюги
  2. жарити — жа́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. жарити — [жариетие] -р'у, -риеш; нак. жар, жартеи Орфоепічний словник української мови
  4. жарити — -рю, -риш, недок. 1》 перех. Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити. || розм. Підпікати кого-, що-небудь на вогні, на жару. 2》 неперех., розм. Сильно гріти, пригрівати; пекти, палити (про сонце). 3》 неперех., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жарити — Рю, -риш, недок., вульг. Проводити статевий акт. Там зверху хтось гарно жарить: тільки й чути, як бильце ліжка об стінку б'ється! Словник сучасного українського сленгу
  6. жарити — (-рю, -риш) недок., кого; мол.; вульґ. Здійснювати статевий акт з кимсь. БСРЖ, 24; ПСУМС, 24; СЖЗ, 40; ЯБМ, 1, 311. Словник жарґонної лексики української мови
  7. жарити — див. танцювати Словник синонімів Вусика
  8. жарити — ПЕКТИ́ (надмірно гріти, обдавати жаром); ПАЛИ́ТИ, ПРОПІКА́ТИ, ЖА́РИТИ розм., СМА́ЖИТИ розм., СМАЛИ́ТИ розм. (сильніше); ПРИПІКА́ТИ (про сонце — дедалі сильніше); ПРЯГТИ́, ПРЯ́ЖИТИ (ПРА́ЖИТИ), ШКВА́РИТИ розм. (перев. про сонце). Словник синонімів української мови
  9. жарити — ЖА́РИТИ, рю, риш, недок. 1. перех. Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити. Жар, мати, капустицю. Жар, мати, буряки (Укр.. лір. Словник української мови в 11 томах
  10. жарити — Жарити, -рю, -риш гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата, 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305. 2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184. Словник української мови Грінченка