1. Словник української мови в 11 томах

жарити

ЖА́РИТИ, рю, риш, недок.

1. перех. Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити.

Жар, мати, капустицю. Жар, мати, буряки (Укр.. лір. пісні, 1958, 146);

— В печах день і ніч топлять, жарять та шкварять, всяких кручеників заготовляють… (Гончар, Таврія.., 1957, 29);

// розм. Підпікати кого-, шо-небудь на вогні, на жару.

Панів за те там мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (Котл., І, 1952, 135);

Усюди картинки.., сам дідько з превеликими рогами — жарив грішні душі в смолі (Вовчок, VI, 1956, 244).

2. неперех., розм. Сильно гріти, пригрівати; пекти, палити (про сонце).

Сонце жарило, з лиць котився піт (Фр., І, 1955, 62);

Сонце жарить крізь чорне сукно; аж на серці стає млосно (Вільде, Сестри.., 1958, 155).

3. неперех., перен., розм. Пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь (ужив. замість певного дієслова).

— Гуркнуть козаки в один вистріл (залпом), аж земля задрижить.., а там за перегодом.. починають вже гримотіть і жарить скільки кому завгодно (Стор., І, 1957, 259);

«Узяли» ви, значить, Перекоп і жарите до Сімферополя.,. (Вишня, І, 1956, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жарити — (готувати їжу на вогні без води) смажити, пряжити, (топити сало) шкварити. Словник синонімів Полюги
  2. жарити — жа́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. жарити — [жариетие] -р'у, -риеш; нак. жар, жартеи Орфоепічний словник української мови
  4. жарити — -рю, -риш, недок. 1》 перех. Готувати їжу з жиром на вогні, на жару без використання води; смажити. || розм. Підпікати кого-, що-небудь на вогні, на жару. 2》 неперех., розм. Сильно гріти, пригрівати; пекти, палити (про сонце). 3》 неперех., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жарити — 1. смажити, висмажувати, висмажити, повисмажувати, засмажувати, засмажити, зісмажувати, зісмажити, насмажувати, насмажити, понасмажувати, підсмажувати, підсмажити, попідсмажувати, присмажувати, присмажити, поприсмажувати, усмажувати, усмажити... Словник чужослів Павло Штепа
  6. жарити — Рю, -риш, недок., вульг. Проводити статевий акт. Там зверху хтось гарно жарить: тільки й чути, як бильце ліжка об стінку б'ється! Словник сучасного українського сленгу
  7. жарити — (-рю, -риш) недок., кого; мол.; вульґ. Здійснювати статевий акт з кимсь. БСРЖ, 24; ПСУМС, 24; СЖЗ, 40; ЯБМ, 1, 311. Словник жарґонної лексики української мови
  8. жарити — див. танцювати Словник синонімів Вусика
  9. жарити — ПЕКТИ́ (надмірно гріти, обдавати жаром); ПАЛИ́ТИ, ПРОПІКА́ТИ, ЖА́РИТИ розм., СМА́ЖИТИ розм., СМАЛИ́ТИ розм. (сильніше); ПРИПІКА́ТИ (про сонце — дедалі сильніше); ПРЯГТИ́, ПРЯ́ЖИТИ (ПРА́ЖИТИ), ШКВА́РИТИ розм. (перев. про сонце). Словник синонімів української мови
  10. жарити — Жарити, -рю, -риш гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата, 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305. 2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184. Словник української мови Грінченка