забалакувати

Значення в інших словниках

1. забалакувати — забала́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. забалакувати — -ую, -уєш, недок., забалакати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 неперех.Намагатися почати розмову або вступати в розмову з ким-небудь. || тільки док. Почати балакати, говорити. 2》 тільки док., перех. Втомити співбесідника довгою розмовою. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. забалакувати — замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка. 1. Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. Фразеологічний словник української мови
4. забалакувати — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
5. забалакувати — ЗАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Намагатися почати розмову або вступати в розмову з ким-небудь. Жінки, аби розвіяти оте гнітюче мовчання, .. Словник української мови в 11 томах
6. забалакувати — Забалакувати, -кую, -єш с. в. забалакати, -каю, -єш, гл. Заговаривать, заговорить. Зараз підсіла до чоловіка та й ну Сюю забалакувати. Мнж. 96. Забалакує до його так люб'язненько. Словник української мови Грінченка