1. Великий тлумачний словник сучасної мови

забалакувати

забала́кувати

-ую, -уєш, недок., забалакати, -аю, -аєш, док., розм.

1》 неперех.Намагатися почати розмову або вступати в розмову з ким-небудь.

|| тільки док. Почати балакати, говорити.

2》 тільки док., перех. Втомити співбесідника довгою розмовою.

3》 перех. Сторонніми розмовами відвертати увагу співбесідника від того, що його цікавить або що важливе для нього.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забалакувати — забала́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забалакувати — хохл. (загаварівать) замовляти Словник чужослів Павло Штепа
  3. забалакувати — замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка. 1. Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. Фразеологічний словник української мови
  4. забалакувати — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. забалакувати — ЗАБАЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБАЛА́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Намагатися почати розмову або вступати в розмову з ким-небудь. Жінки, аби розвіяти оте гнітюче мовчання, .. Словник української мови в 11 томах
  6. забалакувати — Забалакувати, -кую, -єш с. в. забалакати, -каю, -єш, гл. Заговаривать, заговорить. Зараз підсіла до чоловіка та й ну Сюю забалакувати. Мнж. 96. Забалакує до його так люб'язненько. Словник української мови Грінченка