заказувати

Значення в інших словниках

1. заказувати — Зака́зувати: — забороняти [5;7] Словник з творів Івана Франка
2. заказувати — зака́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. заказувати — Забороняти, не дозволяти; (кому) відраджувати кого; Д. наказувати. Словник синонімів Караванського
4. заказувати — -ую, -уєш, недок., заказати, -кажу, -кажеш, док. 1》 Не дозволяти робити що-небудь; забороняти. || Рішуче радити не робити чого-небудь. 2》 діал. Наказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. заказувати — зака́зувати забороняти (ст)||боронити Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. заказувати — Забороняти Словник застарілих та маловживаних слів
7. заказувати — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови
8. заказувати — ЗАКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКАЗА́ТИ, кажу́, ка́жеш, док. 1. Не дозволяти робити що-небудь; забороняти. Чогось моя мила до мене не ходить. Чи їй мати заказала, Чи ся з іншим закохала? (Чуб. Словник української мови в 11 томах
9. заказувати — Заказувати, -зую, -єш сов. в. заказати, -кажу, -жеш, гл. 1) Приказывать, приказать, наказывать, наказать, дѣлать, сдѣлать распоряженіе. Ой заказано і загадано всім козаченькам у військо йти. Маркев. 24. Поховали його, як він заказав. Мнж. 36. Словник української мови Грінченка