1. Словник української мови Грінченка

заказувати

Заказувати, -зую, -єш

сов. в. заказати, -кажу, -жеш, гл.

1) Приказывать, приказать, наказывать, наказать, дѣлать, сдѣлать распоряженіе. Ой заказано і загадано всім козаченькам у військо йти. Маркев. 24. Поховали його, як він заказав. Мнж. 36. Тепер закажу світові всьому: нехай не вірить ніхто нікому. н. п.

2) Запрещать, запретить. Як я в матері гуляла, — мати не спиняла, а тепера іспинила чужая дитина, і світ мені зав'язала, гуляші, заказала. Грин. III. 86. Ой мені мати заказала, щоб я з тобою нігде не стояла. Мет.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заказувати — Зака́зувати: — забороняти [5;7] Словник з творів Івана Франка
  2. заказувати — зака́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. заказувати — Забороняти, не дозволяти; (кому) відраджувати кого; Д. наказувати. Словник синонімів Караванського
  4. заказувати — -ую, -уєш, недок., заказати, -кажу, -кажеш, док. 1》 Не дозволяти робити що-небудь; забороняти. || Рішуче радити не робити чого-небудь. 2》 діал. Наказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заказувати — 1. замовляти, замовити, позамовляти 2. це забороняти Словник чужослів Павло Штепа
  6. заказувати — зака́зувати забороняти (ст)||боронити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. заказувати — Забороняти Словник застарілих та маловживаних слів
  8. заказувати — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови
  9. заказувати — ЗАКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКАЗА́ТИ, кажу́, ка́жеш, док. 1. Не дозволяти робити що-небудь; забороняти. Чогось моя мила до мене не ходить. Чи їй мати заказала, Чи ся з іншим закохала? (Чуб. Словник української мови в 11 томах