запор

Значення в інших словниках

1. запор — -у, ч., мед. Недостатнє або нерегулярне, із затримкою, випорожнення кишечника. Аліментарні запори — запори, зумовлені характером їжі (легко засвоювана), що не має подразнюючої дії на кишечник. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запор — запо́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. запор — А, ч. Автомобіль «Запорожець». І запор преться — йому куди ж проти мерсюка?! Словник сучасного українського сленгу
4. запор — ЗАПО́Р, у, ч., мед. Недостатнє або нерегулярне, з затримкою, випорожнення кишечника. Клінічна картина хронічного коліту характеризується поносами, які чергуються іноді з запорами (Лікар. експертиза.., 1958, 50). Словник української мови в 11 томах