запор
ЗАПО́Р, у, ч., мед. Недостатнє або нерегулярне, з затримкою, випорожнення кишечника.
Клінічна картина хронічного коліту характеризується поносами, які чергуються іноді з запорами (Лікар. експертиза.., 1958, 50).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запор — -у, ч., мед. Недостатнє або нерегулярне, із затримкою, випорожнення кишечника. Аліментарні запори — запори, зумовлені характером їжі (легко засвоювана), що не має подразнюючої дії на кишечник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запор — Замок, колодка, засув, защіпка, див. запірка Словник чужослів Павло Штепа
- запор — запо́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- запор — А, ч. Автомобіль «Запорожець». І запор преться — йому куди ж проти мерсюка?! Словник сучасного українського сленгу