каолін

Значення в інших словниках

1. каолін — каолі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. каолін — див. глина Словник синонімів Вусика
3. каолін — Каолин — kaolin — Kaolin — гірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Від назви місцевості Каолін у Китаї. Має високу вогнетривкiсть та низьку пластичнiсть. Гірничий енциклопедичний словник
4. каолін — -у, ч. Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому виробництві тощо; порцелянова глина. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. каолін — каолі́н гірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Використовують у паперовій, гумовій та інших галузях промисловості, керамічному виробництві. Від назви місцевості Каолін у Китаї. Словник іншомовних слів Мельничука
6. каолін — Осадова гірська глиниста порода, що складається переважно з каолініту; білий або жовтуватий; сировина керамічної промисловості (виготовлення фарфору, фаянсу); в Україні — Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Черкаська, Донецька обл. Універсальний словник-енциклопедія
7. каолін — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Словник синонімів української мови
8. каолін — Каолі́н, -ну, -нові; каолі́новий, -на Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. каолін — КАОЛІ́Н, у, ч. Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому виробництві тощо; порцелянова глина. З каоліну виготовляється переважна більшість фарфорових, фаянсових, керамічних виробів. Словник української мови в 11 томах