1. Словник синонімів української мови

каолін

ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Пісок, глина, невеличкі камінці зривалися з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний); (Ярун:) Коли ж я взяв кількох будівників, То почали скудель перевертати І вапною закидали мене! (І. Кочерга); Іграшки перед глазуруванням обливали побілом (з журналу); Лукія теж узялася до діла, і не фарби мішала для малювання посуду, не зелень, не червень, не побілку, а почала.. розстругувати мокру глину (О. Ільченко); — Захватіть із дому щітки, а може, в кого маслянка є, то й маслянки по грудці (А. Головко); Тут (на Україні) знаходяться багаті родовища каолінів (І. Цюпа); Погана земля мені трапилась, глей та пісок (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каолін — каолі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. каолін — див. глина Словник синонімів Вусика
  3. каолін — Каолин — kaolin — Kaolin — гірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Від назви місцевості Каолін у Китаї. Має високу вогнетривкiсть та низьку пластичнiсть. Гірничий енциклопедичний словник
  4. каолін — -у, ч. Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому виробництві тощо; порцелянова глина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. каолін — Білоглина Словник чужослів Павло Штепа
  6. каолін — каолі́н гірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Використовують у паперовій, гумовій та інших галузях промисловості, керамічному виробництві. Від назви місцевості Каолін у Китаї. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. каолін — Осадова гірська глиниста порода, що складається переважно з каолініту; білий або жовтуватий; сировина керамічної промисловості (виготовлення фарфору, фаянсу); в Україні — Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Черкаська, Донецька обл. Універсальний словник-енциклопедія
  8. каолін — Каолі́н, -ну, -нові; каолі́новий, -на Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. каолін — КАОЛІ́Н, у, ч. Біла вогнетривка глина, що використовується для виготовлення фарфорового та фаянсового посуду, у паперовому виробництві тощо; порцелянова глина. З каоліну виготовляється переважна більшість фарфорових, фаянсових, керамічних виробів. Словник української мови в 11 томах