кибитка

Халабуда, див. теліга

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кибитка — Рухоме, переносне житло кочових і напівкочових народів. Часто виконувалося з повсті. Архітектура і монументальне мистецтво
  2. кибитка — КИБИ́ТКА, и, ж. 1. Критий візок у кочових народів; халабуда. Тоді Віктор Олексійович, осушивши ром во славу Бахуса, завалився у свою кибитку й побажав усім нам доброї ночі. (О. Словник української мови у 20 томах
  3. кибитка — Ю́РТА (переносне — перев. конусоподібне — житло з жердин, укрите шкурами, повстю тощо, в кочових народів), КИБИ́ТКА. І от я вже за тисячі верстов од рідних. Самотний, зажурений вигнанець Сиджу у юрті (С. Васильченко). Словник синонімів української мови
  4. кибитка — киби́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. кибитка — -и, ж. 1》 Критий візок у кочових народів; халабуда. 2》 Легке переносне житло в кочових народів; юрта. 3》 У середньоазіатських народів – невелика хатина з вальків глини або цегли-сирцю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кибитка — див. дім Словник синонімів Вусика
  7. кибитка — КИБИ́ТКА, и, ж. 1. Критий візок у кочових народів; халабуда. А чутка й досі ще жива, Що лісу тут стояла сила, Ще і тоді, як татарва У нас з кибитками ходила (Щог. Словник української мови в 11 томах