1. Словник чужослів Павло Штепа

клювати

Дзьобати, дзьобнути, видзьобувати, видзьобати, повидзьобувати, задзьобувати, задзьобати, позадзьобувати, зідзьобувати, зідзьобати, позідзьобувати, наддзьобувати, наддзьобати, понаддзьобувати, подзьобувати, подзьобати, роздзьобувати, роздзьобати, пороздзьобувати, дзюбати, видзюбувати, видзюбати, повидзюбувати, зідзюбувати, зідзюбати, позідзюбати, наддзюбувати, наддзюбати, понаддзюбати, подзюбувати, подзюбати, роздзюбувати, роздзюбати, пороздзюбувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клювати — Клювати носом: «дрімати»[ II, 24] [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. клювати — (їсти дзьобом) дзьобати, (сидячи спати) куняти. Словник синонімів Полюги
  3. клювати — клюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. клювати — I видзьобувати, викльовувати, дзьобати, додзьобувати, докльовувати, докльовуватися, прокльовувати, прокльовуватися (про курча), розкльовувати II див. хапати Словник синонімів Вусика
  5. клювати — клюю, клюєш, недок. 1》 перех. Їсти, хапаючи щось дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.). 2》 перех. і без додатка. Бити дзьобом; дзьобати (у 2 знач.). 3》 перех., перен., розм. Дошкуляти, допікати комусь чим-небудь. 4》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. клювати — КЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. Їсти, хапаючи дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.). Лелека зразу холоду нагнав І жаб дурних клювати добре став (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. клювати — Юю, -юєш, недок. Засинати. Іди додому клювати, бо де я тебе покладу? Словник сучасного українського сленгу
  8. клювати — (і) ку́ри не клюю́ть у кого, зі сл. гро́шей, а також зі словоспол. так, що. Дуже багато, велика кількість. В нього грошей кури не клюють (М. Стельмах); У нього оце тепер — несподівано й тимчасово — так багато грошей, що їх і кури не клюють... (Т. Фразеологічний словник української мови
  9. клювати — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док. Словник синонімів української мови
  10. клювати — Клюва́ти, клюю́, клює́ш, клює́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. клювати — КЛЮВА́ТИ, клюю́, клює́ш, недок. 1. перех. Їсти, хапаючи щось дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.). — Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу. Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  12. клювати — Клювати, -клюю́, -єш, одн. в. клюнути, -ну, -неш гл. 1) Клевать, клюнуть. Їдять шляхту, клюють очі. Шевч. 174. Списав спину, що й курці нігде клюнути. Ном. № 4016. 2) Биться (о пульсѣ). Вже жили не клюють. Ном. № 8233. Словник української мови Грінченка